Про ООН я вперше почула на уроках географії в школі. На той час я мала дуже поверхневе уявлення про її діяльність, вона здавалася мені чимось недосяжним, установою, де працюють тільки люди з кейсами і в чорних краватках. За шкільною партою я і подумати собі не могла, що проходитиму колись стажування в одній із найвідоміших та найпрестижніших організацій у світі.
Усе почалося з того, що навесні я активно почала займатися пошуком різноманітних можливостей для стажування або працевлаштування. Передивилася безліч анонсів, побувала на кількох співбесідах, але коли побачила оголошення про пошук студентів чи нещодавніх випускників на стажування в ООН, не довго думаючи, відкинула решту варіантів та подала заявку. Я передбачала, що оголошений конкурс буде дуже конкурентним, але одне я знала точно – мені надзвичайно хотілося туди потрапити, щонайменше зробити спробу.
Відповідь я отримала десь тиждень потому. Мене запросили на співбесіду. Пам’ятаю, що дуже хвилювалася перед тим, як йти, навіть почала думати про те, що все це не для мене (я ж навіть не навчаюсь на міжнародних відносинах), але в результаті цікавість перемогла страх і мені вдалося впоратися з власними хвилюваннями. Інтерв’ю проводилося двома мовами – українською та англійською, оскільки це робочі мови офісу. Запитання по суті не відрізнялися від тих, які ставлять на співбесідах у громадських організаціях. Однак дуже важливо вміти аргументувати свою мотивацію та розповісти, що ви хочете взяти від стажування, якими навичками бажаєте оволодіти. Великою перевагою буде наявність волонтерського досвіду та участь у громадських ініціативах. Під час інтерв’ю я зрозуміла, що хочу залишитися тут, що це саме те місце, де я зможу краще розвинути свої навички і стати кимось ще, аніж просто студенткою.
Далі події розвивалися дуже динамічно. Я отримала запрошення на 3 місячне стажування, і одразу ж почала збирати документи. Щоб стати стажером ООН, необхідно пройти ще кілька етапів: медичне обстеження, страхування, спеціалізовані онлайн курси з безпеки, а згодом і брифінг, організований ООН, ну і звісно ж мати підготовлене резюме, аплікаційну форму, рекомендацію від людини, яка вас добре знає. Також необхідною умовою є підписання договору про нерозголошення інформації, незважаючи на те, що насправді ООН є дуже прозорою організацією і вся інформація у вільному доступі. Ці документи ви оформлюєте вже тоді, коли отримаєте підтвердження щодо стажування.
Коли я прийшла в ООН, для мене все було новим. Найперше на що я звернула увагу це те, що люди, які тут працюють усміхнені і позитивні. Кожен із співробітників побажав мені успіхів у роботі, тож можу сказати, що мене тепло прийняли у команду. Мій супервайзер одразу запитала, чим я хочу займатися впродовж стажування і надалі всі ідеї та пропозиції враховувалися та підтримувалися з ентузіазмом. Та й взагалі під час свого перебування в ООН я повністю змінила своє уявлення про те, що означає бути лідером. Ось скажіть, а як часто ви обідаєте у в’єтнамському ресторані зі своїм керівництвом або ж разом відвідуєте Книжковий Арсенал?
Незвичним для мене було те, що в організації вихідні дні не завжди збігаються з державними. Звісно, субота та неділя тут неробочі дні, однак деякі свята, такі як День Конституції чи певні релігійні, є трудовими буднями в Представництві. За внутрішнім розпорядком, в ООН можна призначати вихідні дні для 10 свят, і оскільки це організація, у якій працюють люди різних національностей та релігій, тут відзначаються особливі дати як для християн, так і для католиків чи мусульман.
Також в ООН є так звані міжнародні дні, встановлені Генеральною Асамблеєю ООН, приготування до яких починається ще заздалегідь. Щорічно на кожен такий захід обирається інша тема. Цьогоріч я мала можливість дізнатися більше про День миротворців, День біженців, Міжнародний день проти торгівлі людьми, День миру. Ці дати відзначаються для того, аби привернути увагу громадськості до важливих світових проблем.
В ООН я вперше дізналася про Цілі сталого розвитку та про їхню реалізацію в Україні. Скажу навіть більше, уся атмосфера офісу, його облаштування, онлайн-платформа наповнені SDGшним духом. Тож недивно, що після цієї роботи починаєш сприймати світ у 17 спектрах. Оскільки своє стажування я проходила в інформаційному відділі, нашою метою було поширення ідеї про Цілі в Україні через соціальні мережі, веб-сайт та різноманітні заходи, комунікацію з різними аудиторіями.
Однією з подій, які часто трапляються в Представництві ООН в Україні, є освітні візити навчальних закладів до Представництва. Кожен охочий може записати свій клас чи університетську групу для ознайомлення з роботою ООН, її структурними підрозділами та значенням Цілей сталого розвитку для суспільства. За моїми спостереженнями, такі заходи цікаві не тільки для міжнародників чи політологів, але й для істориків, юристів, географів, радіофізиків і навіть наймолодших – дітей-школярів. Деякі групи навмисне приїжджають до Києва, аби завітати до Представництва ООН в Україні та захоплено слухають про діяльність організації та реалізовані проекти. Студентів часто цікавило і те, як потрапити на стажування в організацію, тож нерідко випадала нагода і самій ділитись досвідом.
Що найбільше потішило під час стажування – це абсолютна відкритість до будь-яких ідей та співробітництва незалежно від того, чи ти з Міністерства, чи звичайний студент. Саме так налагодилася співпраця між Представництвом ООН, агенством ООН Жінки та студентами, які мали ідею провести SDGs-квести в 24 містах України, аби люди дізналися більше про сталий розвиток та робили зміни у своїх громадах.
Цікавим завданням під час стажування для мене була підготовка відеопроектів. Потрібно було провести невелике опитування та взяти інтерв’ю в людей про те, що вони знають про діяльність ООН загалом та в Україні. Дуже цікаво було почути думку звичайних перехожих про місії ООН у нашій країні та ефективність організації для суспільства. Як виявилося, багато респондентів знають про таку організацію, проте всі програми та проекти назвати не можуть через їх велику кількість.
На початку серпня ми командою завітали в табір «Артек», що у Пущі-Водиці. Спочатку ми розповідали дітям про Цілі Сталого Розвитку та разом розробляли завдання для квесту. А вже незабаром учасники табору самі проводили квести для своїх друзів-артеківців. Дуже приємно було спостерігати, як діти різного віку міркують про гендерну рівність у нашій країні або ж відповідають, чому одні країни бідні, а інші багаті. Опісля квесту директор “Артеку” навіть жартома запитував, хто з нашої команди стажерів буде вожатим табору наступного року.
Що дало мені стажування? Звичайно, можна багато говорити про нові знання, досвід, лідерські та організаційні навички. Однак насправді це набагато більше: по-перше, це нові люди, знайомства, дружба, бо фактично з кожним, з ким доводилося співпрацювати у команді, я залишилась у приятельських відносинах. По-друге, це комунікаційна грамотність: завдяки ООН я почала більше звертати увагу на різноманітні деталі та формати, незалежно від того, чи пишу прес-реліз, чи розміщую пост на фейсбуці, чи просто спілкуюся з людьми. По-третє, це збагачення уяви: не раз бувало, що потрібно оперативно подати власні ідеї для організації тих чи інших заходів і запропонувати щось креативне, нове.
Стажування в ООН - це великий досвід, самореалізація, розвиток, волонтерство, активні дії, робота в команді, дипломатія. Ти вчишся всього потроху, виховуєш самого себе, намагаєшся стати тією людиною, на яку можна покластися і з якою приємно працювати. Я не знаю, ким я стану в майбутньому, і чи буду я задоволена своєю роботою, та стажування в ООН надихнуло мене багато працювати, вірити у позитивні зміни, ставити перед собою великі цілі та приймати пропозиції, які нам дарує життя.
Тетяна Дударь
Коментарі
Дописати коментар